У Нідерландах велосипеди з’явилися з 1870 року та швидко стали основним видом транспорту. До 1920 року їхня частка у транспортному потоці становила 75%. Розбрат велосипедистів з іншими учасниками дорожнього руху ще століття тому привели до ідеї розділити дорогу для різних видів транспорту та пішоходів. 1 січня 1900 року у Каліфорнії було відкрито першу частину платної автомагістралі Пасадена-Лос-Анджелес. Згідно з проектом, велодоріжка мала протягнутися на 10 км і з’єднати Пасадену, тоді ще передмістя Лос-Анджелеса, з міським районом Хайленд Парк. Частину доріжки було відкрито 1900 року. Вона мала довжину два кілометри і була вимощена сосновими плитками. Доріжка обладнана джерелами штучного освітлення. Проїзд нею був платним і в один кінець коштував $0.1.

Однією з найвідоміших трансконтинентальних велодоріжок Європи є Рейнська велосипедна доріжка. Її довжина становить 1230 км, маршрут проходить через витоки річки Рейн у Швейцарських Альпах до гирла річки Нідерландах.

На території України розробка веломаршрутів розпочалася у 2008 році. Міські держадміністрації разом із учасниками велоруху розробляють та затверджують перелік вулиць для облаштування велосипедних смуг та доріжок у складі міських схем велосипедних маршрутів. Як наслідок, до кінця 2012 року з’явилися велодоріжки у Києві, Львові, Одесі, Маріуполі, Вінниці та інших містах. У вересні 2015 року у Києві було відкрито велосипедний маршрут «Троєщина – Європейська площа». Він проходить по проспекту Генерала Ватутіна, Московському мосту, Труханівській вулиці, Парковому мосту, схилах Хрещатого парку, Володимирського узвозу, Європейській площі. Більшість існуючих велодоріжок в Україні є поєднаними з тротуаром (велопішохідні доріжки) або для них виділяються смуги на проїжджій частині шляхом нанесення відповідної розмітки.

У 2015 році в Харкові з ініціативи велосипедистів та за підтримки мера міста розпочалася реалізація проекту з будівництва першої сучасної велодоріжки. Велодоріжка довжиною сім кілометрів є асфальтованою дорогою шириною 3 м з центральною розміткою. Важливим фактором є те, що велодоріжка проходить за межами Білогородського шосе. У проекті враховано всі європейські норми та правила. Уздовж доріжки передбачені місця для паркування та зупинки для відпочинку велосипедистів.

Однією з найважливіших вимог при проектуванні велодоріжки було зберегти дерева, які тут ростуть уздовж Білогородського шосе, і водночас захистити конструкцію велодоріжки від пошкоджень кореневою системою.

Для вирішення цього завдання проектом було передбачено застосування у конструкції між шаром піску та щебеню, термічно скріпленого  геотекстилем Typar SF 56 . За рахунок унікальної структури пор цей матеріал перешкоджає проростанню коріння дерев і кущів. Зважаючи на те, що більша частина велодоріжки проходить у виїмці, яку утворила насип Білогородського шосе, необхідно було зберегти дренажні властивості щебеневого шару велодоріжки шляхом поділу шару піску і щебеню, оскільки відведення води з проїжджої частини Білогородського шосе частково здійснюється. доріжки.

Якщо основа слабка та надмірно зволожена, то матеріал основи може легко проникати в міжзерновий простір щебеневого шару або навпаки – матеріал щебеневого шару може легко втискатись у підстилкову основу. При взаємопроникненні дрібно- і крупнозернистих фракцій перші починають виконувати роль мастила між великими частинками, що може суттєво знизити їхню міцність на зміщення. Такий ефект особливо проявляється під впливом динамічних навантажень. Тому розподіл є важливим для забезпечення проектної товщини шару несучої основи конструкції.

Розділяючий  геотекстиль Typar SF 56  у конструкції виконує три близькі функції:

• поділ – перешкоджає змішуванню різних зернистих матеріалів суміжних конструктивних шарів між собою;
• посилення – забезпечує достатню жорсткість основи для можливості та ефективності виконання будівельних робіт;
• стабілізація – завжди включає у собі поділ, деяку частину посилення, зазвичай, фільтрацію.

Поділ можуть забезпечити більшість геотекстилів, але найбільш ефективним є нетканий термічно скріплений  геотекстиль TyparSF , який має достатню міцність на деформацію, щоб витримувати будівельні навантаження, необхідні фільтраційні якості та значний ресурс довговічності (потенціал енергії абсорбції).