Сучасні гноєсховища з використанням сучасних геосинтетичних матеріалів – це ефективне та економічне вирішення проблеми переходу від непотрібних гнійних відходів життєдіяльності свиней, великої рогатої худоби (ВРХ), що готують неприємний запах, курчат до високоякісного сільськогосподарського добрива. Комплекс споруд та обладнання для перекачування, накопичення, знезараження та утилізації гнойових відходів – обов’язкова складова будь-якого сучасного фермерського господарства. Вибір оптимальної технології переробки та утилізації гною – важливе завдання, яке має вирішуватись на етапі комплексного проектування тваринницького комплексу. При влаштуванні систем видалення продуктів життєдіяльності тварин на фермерських господарствах в Україні необхідно керуватися рекомендаціями нормативних документів, що діють, – «Відомчі норми технологічного проектування» ВНТП-АПК-09.06. Згідно з рекомендаціями, при створенні утилізаційної системи продуктів життєдіяльності тварин передбачено виконання системи гною, що розділяє, на фракції різними способами. Проводячи розділ гною стоку отримуємо переваги, що дозволяє:
Конструкція типової відкритої лагуни – це викопаний ґрунтовий котлован, на робочій поверхні якого укладається шар захисного голкопробивного геотекстилю з міцністю на статичний прокол вище 4 кН (типу Tipptex BS25), поверх якого монтується водонепроникний шар з геосинтетичної мембрани товщиною більше 1 мм. HDPE). Геотекстильний прошарок монтується з метою захисту від пошкодження ізолюючого покриття у процесі повного заповнення ємності відходами. Геомембрана марки Geosvit®HDPE використовується для неможливості просочування рідких гнойових стоків у верхні прошарки водоносних горизонтів і має високу стійкість до хімічних елементів і газів.
Більш сучасну технологію переробки рідких гнойових стоків у добриво – це спорудження лагун закритого типу. Технологія будівництва основи таких лагун ідентична наведеним вище відкритим. Додатково поверх гідроізолюючої геомембрани монтується шар із водонепроникної мембрани (типу Geosvit®LDPE), за рахунок чого ми отримуємо свого роду герметичний мішок. Простір між геомебранами є робочим обсягом гноєсховища. Під дно котловану укладається трубопровід з ПВХ-труби Ø 250 мм, через який передбачено подавати гній у лагуни за допомогою насоса, який встановлюють у блоці ферми. Прокладається трубопровід нижче за глибину промерзання грунту, виводиться в центральній частині лагуни і закінчується спеціальним фланцем, який дозволяє викачувати гній навіть при мінімальній його кількості. Ділянка трубопроводу з ПВХ-труби Ø 250 мм, прокладеного під лагуною, одночасно використовується і для відкачування гною автоцистернами, що самовідкачують (або насосом для відкачування). Трубопровід відкачування гною відгалужується від подачі труби за допомогою трійника і відводиться за межі периметра дамби до ділянки вивантаження добрива.
Ділянка вивантаження облаштовується в місці, зручному для заїзду трактора, обладнується запірним вентилем для тривалого перекриття трубопроводу, що відкачує, і пластиноподібними засувками для оперативного керування (при відкачуванні автоцистернами). Таким чином, повністю унеможливлюється попадання гною на землю та забруднення прилеглої території. На верхній геомебрані Geosvit®LDPE герметично монтуються вентиляційні клапани-поплавці, через які вивільняється біогаз, що виникає при тривалому зберіганні гною з тіла лагуни в атмосферу.
Технологія будівництва закритих лагун дозволяє: